Опис досвіду

Учитель, який передає дитині лише знання, - це ремісник;

той, хто виховує характер, - справжній митець своєї справи.

Софія Русова

Я переконана, що виховання – це творчість, це найбільша коштовність, про яку  вихователь повинен постійно дбати, а його праця – це стежина, по якій дитина піднімається до вершин морального благородства. 

Виховання гармонійної   особистості  в кожному поколінні є центральною темою і предметом осмислення, вивчення й  експериментування.  Свого часу Гельвенцій, маючи  на увазі величезну роль виховання в процесі становлення особистості, відзначив, що люди не народжуються, а стають тими, ким вони є. Прислів’я  каже: сад не дасть врожаю, як добре не подбає садівник. Без виховання і настанови людина – наче земля, яка, хоча й найкраща, але родитиме лише бур’ян, якщо на ній не працювати. 

Дитина народжується, як чистий аркуш паперу. Минає час, і на ньому з’являються рядки – думки і почуття, якості та вчинки, а іноді – помилки і недоліки… Звісно, доброта і чуйність, егоїзм та байдужість не народжуються разом з людиною. Усе це виховується.

Тож творити на землі Людину покликана натхненна праця педагога. Це ми, вчителі, вихователі,  повинні виховати таку дитину, щоб вона, ставши дорослою, змогла не тільки знайти себе, своє місце в житті, але й стати повноцінним членом суспільства. Саме вчитель є «сіячем зерна добірного», а «добірне зерно» - це міцні знання та ясний розум, чисте сумління і благородство, міцний дух і неспокійне серце, світлі думки і працьовиті руки, це безмежна любов до рідного краю, материнського слова, України.

Робота вихователя гуртожитку має свою специфіку та включає в собі три основні напрямки, це: робота з учнівським колективом, робота з батьками та педагогічним колективом ліцею.

Працюючи з дитячим колективом,  я поставила  перед собою такі завдання:

-         вивчити особливості кожної дитини, її психологічні та індивідуальні особливості;

-         сприяти згуртованості колективу;

-          створення в ньому комфортного середовища для розвитку особистості;

-         виховання в учнів позитивних рис характеру – обов’язковості, чесності, організованості, щирості, толерантності, вимогливості до себе, поваги до старших.

 Основним   моїм завданням є створення для своїх вихованців зручних та комфортних умов для проживання: культурних та житлово-побутових. Гуртожиток має бути по-домашньому затишним, у ньому повинні бути створені умови для задоволення потреб учнів.

У виховній роботі керуюся Конституцією України, Законами України: «Про освіту», «Про загальну середню освіту», конвенцією ООН про права дитини, Національною програмою «Основні орієнтири виховання учнів 1-11 класів загальноосвітніх навчальних закладів України».

Також у своїй роботі спираюся на передовий досвід великих педагогів – А.С.Макаренка та В.О.Сухомлинського.

Працюючи з дітьми завжди пам’ятаю, що маю бути для них мудрим наставником – доброзичливим, толерантним, але водночас вимогливим та послідовним.

Велику роль приділяю  морально-етичному вихованню, але намагаюся зробити свій  виховний намір непомітним, щоб не притупити здатність дитини до самопізнання та самовдосконалення. Тому що, як писав у свої працях

В.О.Сухомлинський, справжнє виховання – це самовиховання. Треба створити таке спілкування вихователя і вихованців, щоб кожне слово, звернене до серця дитини, пробуджувало внутрішні духовні сили, викликало внутрішню роботу розуму і серця, спрямовану на самопізнання й самовдосконалення.

А тому найбільшу увагу надаю словесним методам формування свідомості особистості (етична  бесіда, приклад, переконання, діалог, дискусія), що допомагає мені вирішувати одне з найважливіших завдань виховання – збагатити розум дитини потрібними знаннями та розвивати її індивідуальну свідомість.

На даний момент працюю над питанням виховання культури спілкування, формування та удосконалення якостей ефективного спілкування учнів, вміння вирішувати конфліктні ситуації, поважати особисте «Я» кожної людини. 

Для реалізації цих завдань обрала різні форми та методи роботи: дискусії, етичні бесіди, тренінги, години спілкування. Були проведені такі заходи: дискусія «Чи вважаєш ти себе культурною людиною?»,  етична бесіда «Ввічлива людина, яка вона?», «Будь великодушним та добрим», година спілкування «Формула спілкування», «Конфліктна ситуація: народження істини, а не загострення стосунків», «Чи знаєш ти себе», тренінг «Як спілкуватися ефективно».

Реалізовуючи  завдання виховання,  у роботі використовую також й інші інтерактивні методи, що стимулюють самостійну та навчально-пізнавальну діяльність дітей, це - проектні технології.  Проектна діяльність  сприяє розвитку ініціативи, організаторських здібностей, стимулює процес саморозвитку. Діти випробовують себе у ролі творців, дослідників, які  ставлять перед собою мету, завдання, і досягаючи кінцевого результату, мають змогу   презентувати свій проект. Мої вихованці взяли участь у національному проекті «На вітрилах історії чи у своїй мушлі» та провели захист проекту у формі віртуальної подорожі «Князь К.- В. Острозький. Доля його справи».

Також представили  пошуково-дослідницький проект «Відгомін кельтів в історії України», цікавим  був учнівський проект «Шкільні музеї: звичайні і незвичайні». Слід відмітити останній проект,  в якому ми взяли участь, це інтерактивний проект «Фітнес для мозку». Метою проекту було довести, що заняття гімнастикою для розуму важливо для здоров’я людини.          

Народна мудрість говорить: «Хто не знає свого минулого, не має майбутнього». Отож, одним із учнівських дослідницьких проектів був історико-культурологічний проект «Моє особливе місто» - «Рясне сузір’я талантів Сарненщини».  Презентація проходила у формі гуртожитських вечорниць.

Також була проведена творча з митцями, яка проходила в рамках акцент-події «Вівтар нації» - «Коса – дівоча краса» з участю майстра-перукаря ВПУ-22 – Тишковець Ірини Анатоліївни,  а також її   учениці: Наталії, Ірини, Марини та Олесі. На кінцевому етапі заходу відбулася презентація зачісок, створених   дівчатками разом з майстрами – перукарями.

Важливою ланкою моєї роботи є формування у дітей почуття патріотизму та любові до рідного краю, Батьківщини. Я вважаю, що найефективнішим засобом виховання патріотичних почуттів у підлітків є приклад реальних героїв. Тому що саме приклад у наочній формі є  образом для наслідування. З цією метою було проведено уроки мужності – «Герої поруч»  та «Українські амазонки».

Коли маленька людина, у маленькому місті зробить одну маленьку справу – світ стане кращим –  цьому я навчаю своїх учнів. Тому вони завжди готові робити добрі справи. Мої вихованки брали участь у благодійній акції «Подаруй дитині вишиванку». Вишиті сорочки були передані дітям-сиротам м. Луцьк, під час відвідин фестивалю «Великодні дзвони». Мої вихованці також виявили бажання взяти участь у Всеукраїнській благодійній акції «Збирай кришки на протези для воїнів».

Важливою складовою виховної роботи є робота з батьками. Запорукою успішної виховної діяльності вихователя є його співпраця з батьками, оскільки саме сім’я значною мірою впливає на процес розвитку особистості дитини. Саме  сім’я є тим мікросередовищем, у якому починається процес соціалізації особистості, здійснюється передача дітям накопиченого людством, батьками досвіду, закладаються основи громадянських, трудових і моральних принципів та норм поведінки, здійснюється підготовка дітей до самостійного сімейного життя. Тому перед вихователем стоїть важливе м завдання – налагодити з батьками своїх вихованців такі взаємини, які будуватимуться на взаєморозумінні та взаємоповазі. Однією з форм роботи з батьківським колективом є батьківські збори, які плануються у відповідності з цілями та завданнями навчально-виховного процесу, конкретними проблемами, що виникають у ході спільної діяльності вихователя та батьків. Були проведені батьківські збори на такі теми: «Методи і засоби сімейного виховання», «Дитина і комп’ютер», «Виховуємо патріотів», «Крок на зустріч або виховання милосердя».   

У своїй співпраці з батьками практикую  також такі форми роботи як – індивідуальні бесіди-зустрічі, телефонні розмови. Та найголовніше, яку б форму роботи я не обрала, моїм завданням є – забезпечити єдність вимог до виховання дитини з боку сім’ї та школи.

Працюючи вихователем не один рік, я завжди пам’ятаю те, що маю справу з найскладнішим, неоціненним, найдорожчим, що є в житті, - з людиною.  І від нас педагогів, від нашого вміння, майстерності, мистецтва, мудрості залежить її життя, здоров’я, розум, характер, воля, її місце і роль у житті, її щастя.